понеділок, 14 квітня 2025 р.

Біографічні дані

«Чистота, краса – це ознака чистої душі. А з чистою душею треба чисто співати».


Павло Іванович Муравський – український хоровий диригент і педагог, народний артист України (1960), лауреат Шевченківської премії , Герой України, академік Національної Академії мистецтв, професор Національної музичної академії імені Петра Чайковського.

Народився 30 липня 1914р. в селі Дмитрашківка (нині – Тульчинського району, Вінницької області) в селянській родині.

   Вся велика сім’я Муравських була дуже співоча. Коли разом збиралися, то дуже гарно співали, знали багато пісень. Павло Іванович був тоді ще малим, але над усе любив сидіти разом з дорослими і співати з ними. Родина Моравських жила досить бідно, тому діти допомагали матері по господарству. А іноді й підробляли в людей. Павло Іванович згадує цей час:

До шістнадцяти років майбутній диригент жив у рідному селі. Там закінчив сім класів середньої школи і тоді зовсім не думав займатися музикою.

Першими вчителями й наставниками з музики були його дядько Сергій Юхимович Могилевський та двоюрідний брат Степан Андрійович Білянський, який закінчив Тульчинський педтехнікум, де співав у хорі під керівництвом Миколи Леонтовича. Вони вирішили спрямувати молодого Павла на мистецьку ниву. Степан Білянський розпочав із ним перші уроки гри на скрипці, Павло разом з дядьком Сергієм співав у сільському академічному хорі, яким керував Степан Білянський.

Ішов 1930 рік. Павло Муравський почав готуватися до нового життя – вступу до Київського музичного технікуму.

У приймальній комісії тоді були такі видатні митці як Левко Ревуцький, Борис Лятошинський, Григорій Верьовка, Гліб Таранов.


Творча діяльність

 

Після закінчення Київського музичного технікуму (1934)П. Муравський працював учителем музики в середній школі у м. Чорнобиль і керував дитячими хорами. У 1936 вступив на диригентсько – хоровий факультет Київської державної консерваторії, яку закінчив у 1941р. за кваліфікацією- диригент хору, викладач музичного училища.

В роки німецько-радянської війни навчався в Військово-морському училищі протиповітряної оборони в Ленінграді, керував хором училища в м. Енгельс (1941 – 1942) та полковим хором Північної Тихоокеанської флотилії ( 1942 – 1943).

У 1943р. Старший лейтенант Муравський організував Червонофлотський ансамбль пісні й танцю Північної Тихоокеанської флотилії та був його художнім керівником і головним диригентом до 1946р.

У 1946 р., у зв'язку з захворюванням, П. Муравського перевели на Чорноморський флот, а невдовзі демобілізували. Після демобілізації за рекомендацією своїх учителів Л. М. Ревуцького та Г. Г. Верьовки Павло Муравський очолив львівський, тоді ще обласний хор «Трембіта», який через п'ять років переріс у Державну академічну хорову капелу. Під керуванням Павла Муравського «Трембіта» досить швидко стала в ряд найкращих хорових колективів Радянського Союзу. Паралельно, у 1948—1955 роках викладав у Львівській консерваторії.

З 1964 по 1969 рік Павло Муравський — художній керівник і головний дириґент Державної заслуженої академічної хорової капели «Думка», в цей період одержав звання народного артиста УРСР.

Велику творчу перемогу здобув студентський хор під керівництвом Муравського на Міжнародному хоровому фестивалі в Канаді в 1993 році, виборовши перше місце серед 84 хорів з різних країн світу.

Видатний педагог виховав близько 1000 диригентів – хормейстерів, створивши в українській музичній культурі свою школу акапельного співу- Хорову школу Муравського.

Маестро Павло Муравський виконав і записав на платівки, касети і компакт-диски понад 1000 хорових творів різних авторів: 

    • Д. Бортнянського;
    • М. Березовського; 
    • А. Веделя; 
    • Г. Сковороди;
    • О. Кошиця;
    • С. Людкевича;
    • П. Чайковського;
    • Л. Бетховена; 
    • А. Моцарта;
    • Дж. Верді;
    • Г. Малера;

та багатьох інших українських та зарубіжних композиторів. 

У 1972 р. за рекомендацією Петра Шелеста маестро Муравський записав «Шедеври української музики» (Церковна музика), а також усі хорові твори Миколи Леонтовича до 100-річного ювілею композитора.

У 1994 році маестро виповнилося 80 років. Були проведені концерти в рідному селі артиста, а саме в Дмитрашківці, в Тульчині, де жив і працював видатний класик музичного мистецтва Микола Леонтович, та у Вінницькому музичному училищі ім.. М. Леонтовича. Адже саме твори Леонтовича, в акапельному виконанні на той час становили основу творчості Муравського.  

А  09.12.1994 року за рішенням виконкому Піщанської районної ради Піщанські дитячій музичній школі присвоєно ім’я Павла Івановича Муравського.

Садиба-музей Павла Муравського

 

Ідея створення Меморіальної садиби-музею виникла ще давно, коли Федір Іванович Ущаповський, художній керівник народного хору «Діброва» та народного вокально-інструментального ансамблю «Лаври» разом із Катериною Борисівною Семко, брали участь у роботі Республіканського семінару керівників хорів, що проводився в Харкові під керівництвом Павла Івановича Муравського.

  На той час ще стояла стара хата, в якій народився й прожив дитячі роки Павло Муравський (Моравський), надвірні будівлі, які ще можна було б відновити, але Федір Іванович зіткнувся з черствістю, невіглаством чиновників.

Втілити ідею вдалося через 15 років, за ініціативи та підтримки депутатів районної ради на чолі з В. М. Кирнасівським. Будівництво та облаштування садиби-музею розпочалося у липні 2009 року,  а вже 21 листопада того ж року в селі Дмитрашківка урочисто відкрито Меморіальну садибу-музей Павла Івановича Моравського.

***

У червні 2010 року започатковано проведення щорічного Міжнародного хорового конкурсу імені Павла Муравського.

Від 2012 в смт Піщанка – Обласний фестиваль-конкурс хорового мистецтва його імені, а від 2014 в Києві – загальноукраїнське Хорове свято «Школа Павла Муравського». 

Великий Маестро і Вчитель Павло Іванович Муравський зустрів свій 100-літній ювілей, а його дух відійшов у вічність 6 жовтня 2014 року. Прах поховано в Києві на Байковому кладовищі.

Павло Іванович – це взірець високого професіоналізму. В ньому гармонійно поєдналися високе натхнення й глибока мудрість. 

 «Коли мова й пісня стануть українською цілістю, тоді й Українці стануть культурною цілістю, й Україна буде цілісна, сильна». 


Теоретичні відомості
Електронна таблиця