«Чистота, краса – це ознака чистої душі. А з чистою душею треба чисто співати».
Павло
Іванович Муравський – український хоровий
диригент і педагог, народний артист України (1960), лауреат Шевченківської
премії , Герой України, академік Національної Академії мистецтв, професор
Національної музичної академії імені Петра Чайковського.
Народився
30 липня 1914р. в селі Дмитрашківка (нині
– Тульчинського району, Вінницької області)
в селянській родині.
Вся велика сім’я Муравських
була дуже співоча. Коли разом збиралися, то дуже гарно співали, знали багато
пісень. Павло Іванович був тоді ще малим, але над усе любив сидіти разом з
дорослими і співати з ними. Родина
Моравських жила досить бідно, тому діти допомагали матері по господарству. А
іноді й підробляли в людей. Павло Іванович згадує цей час:
До
шістнадцяти років майбутній диригент жив у рідному селі. Там закінчив сім
класів середньої школи і тоді зовсім не думав займатися музикою.
Першими
вчителями й наставниками з музики були його дядько Сергій Юхимович Могилевський
та двоюрідний брат Степан Андрійович Білянський, який закінчив Тульчинський
педтехнікум, де співав у хорі під керівництвом Миколи Леонтовича. Вони вирішили
спрямувати молодого Павла на мистецьку ниву. Степан Білянський розпочав із ним
перші уроки гри на скрипці, Павло разом з дядьком Сергієм співав у сільському
академічному хорі, яким керував Степан Білянський.
Ішов
1930 рік. Павло Муравський почав
готуватися до нового життя – вступу до Київського музичного технікуму.
У
приймальній комісії тоді були такі видатні митці як Левко Ревуцький, Борис
Лятошинський, Григорій Верьовка, Гліб Таранов.